Польову ставку «Вервольф» (FHQu «Wehrwolf») було побудовано в дуже в стислі часові терміни, найбільш важливі об’єкти будувались з грудня 1941 по квітень 1942 року.

Загалом було побудовано близько 80-ти дерев’яних збірні будинки різного призначення (житлові, складські та побутові), а також 3 невеликі надземні залізобетонні укриття бомбосховища (бункери) [9 с. 113] . Будівництвом об’єкту займалась Організація Тодта (нім. Organisation Todt, OT), військово-будівельна організація нацистської Німеччини [5, с. 14].

Головним інженером будівельником був Фрідріх Классен (Friedrich Klassen) до «Вервольфа» він приймав участь в будівництві інших штаб-квартир Гітлера: «Фельзеннест», «Вольфшлюхт», «Вольфшанце» [5, с. 14].

За наказом Гітлера, ставка «Вервольф» була знищена в березні 1944 року [5. с. 33] перед самим приходом Червоної армії.

Як було зазначено на території ставки було 3-и залізобетонні бункери типові для німецької фортифікації періоду Другої Світової війни. Для ідентифікації споруд, було надано особисті назви: бункер № 1 (особистий бункер Гітлера), бункер № 2 (Генеральський) і бункер № 3 (Комендантський). Перші два бункери знаходяться в центральній зоні (Sperrkreis 1), а бункер № 3 в другій зоні ставки (Sperrkreis 1).

Труднощі в первісній ідентифікації бункерів та їх вигляді було те, що вони були сильно зруйновані, креслень та схем по сьогоднішній день не виявлено, та дуже мала кількість фото на яких зображені ці бомбосховища, крім цього деякі руйнування будівель вводили в оману дослідників (так, довгий час дослідники вважали, що на місті бункеру №2 знаходяться залишки покриття, а насправді це фундамент бункеру).

Великою допомогою в вивченні та ідентифікації бункерів стало те, що до сьогоднішнього дня збереглися бомбосховища на колишніх польових тимчасових ставках: «Хегевальд» (Гуйва, Житомирський район Житомирської області, Україна) [5, с. 117] «Вольфшлюхт» (Брюли-Де-Пеш, Бельгія) [5, с. 125] та «Беренхалле» (Гньоздово, Смоленський район Смоленскоі області РФ) [10] та дані бухгалтерського звіту щодо будівельних робіт. Так, у звіті зазначено, що три бункери мали об’єм 9900 кубічних метрів, заброньована площа приміщень трьох бомбосховищ – 81,5 квадратних метрів [9 с. 113].

Бункер № 1, особистий бункер Гітлера для короткочасного перебування під час гіпотетичного авіаційного нальоту. За німецькою термінологією – regelbau Nr. 101 [11].

Залізобетонний бункер довжиною 10,6 метрів, шириною – 10 м, мав загальну висоту – 7,6 м. Покриття посилене двотавровими балками з вмонтованими між ними смуга заліза в якості проти уламкового захисту, мало товщину 2,5 метрів. Стіни – 2 м. Вхідний коридор мав вигляд англійської літери – S шириною – 1,1 м. Внутрішнє приміщення мало в плані вигляд української літери – Г, з найбільшими вимірами 6,2 м та 3,3м. Згідно типовим німецьким бункерам, такої конструкції використовувалось двоє подвійних герметичних дверей. До бункеру була підведена електрика для освітлення та фільтровентиляційної установки та прокладено телефонну лінію. Нажаль, залишків внутрішнього обладнання не виявлено, воно було зруйновано під час підривів німецькими піонерами (інженерні частини вермахту) бункерів в березні 1944 року [1]. Підлога бункеру знаходилась нижче рівня землі, приблизно на 1 метр. Особливості бункеру Гітлера, було те, що він був прибудований до дерев’яного житлового будинку де мешкав фюрер, а вхід до укриття знаходився в його робочому кабінеті.

Бункер № 2, так званий «Генеральский», розташований в центральній зоні і міг слугувати укриттям від авіанальотів німецьких генералів із оточення Гітлера, які проживали та мешкали неподалік. За німецькою термінологією – regelbau Nr. 101 [11]. .

Залізобетонний бункер довжиною 14,5 метрів, шириною – 12 м, мав висоту від підлоги – 4,8 м. Покриття посилене двотавровими балками з вмонтованими між ними смуга заліза в якості проти уламкового захисту, мало товщину 2,5 метрів. Товщина стін – 2 м. Вхідний коридор мав вигляд англійської літери – S шириною – 1,1 м. Внутрішнє приміщення могло мати розділяючи стіну із цегли товщиною – 0,8 метрів. Що характерно для німецьких бункерів. Внутрішні приміщення мали розміри: 6х4,5х2,3 метри та 5х8х2,3 метри. До бункеру була підведена електрика для освітлення та фільтровентиляційної установки та прокладено телефонну лінію. Нажаль, залишків внутрішнього обладнання не виявлено, воно було зруйновано під час підривів німецькими піонерами (інженерні частини вермахту) бункерів в березні 1944 року. Підлога бункеру знаходилась нижче рівня землі, приблизно на 1 метр. Особливості бункеру № 2, було те, що фундамент будівлі не був пов’язаний із стінами. Спочатку будівельники викопали котлован, встановили опалубку, змонтували внутрішнє армування фундаменту, все це забетонували, а потім вже на плоскому фундаменті без зв’язку із ним надбудували стіни та покриття. Це, зменшує стійкість споруди від влучення вражаючими елементами боєприпасів, та свідчить, що німецькі інженери не вірили, що бункер буде використовуватись по своєму прямому призначенню. Після підриву бункеру, стіни та покриття було зруйновано, та залізобетонні брили відлетіли на велику відстань, а фундамент в двох частинах розколовся вздовж стін, крім цього на фундаменті залишилась частина залізобетонної внутрішньої стіни товщиною – 0,8 м.

Бункер № 3, так званий «Комендантський», розташований в другій зоні біля залишків залізобетонного фундаменту дерев’яного будинку, який ймовірно належав коменданту ставки «Вервольф». За німецькою термінологією – regelbau Nr. 102 [12]. . Залізобетонний бункер довжиною 14 метрів, шириною – 11,5 м, мав загальну висоту – 7,3 м. Покриття посилене двотавровими балками з вмонтованими між ними смуга заліза в якості проти уламкового захисту, мало товщину 2,5 метрів. Товщина стін – від 2-х до 2,5 метрів. Вхідний коридор шириною – 1,1 м. Внутрішнє приміщення могло мати розділяючи стіну із цегли товщиною – 0,8 метрів. Що характерно для німецьких бункерів. Два внутрішні приміщення мали однакові розмири – 4,5х4х2,3 метра. Нажаль, залишків внутрішнього обладнання не виявлено, воно було зруйновано під час підривів німецькими піонерами (інженерні частини вермахту) бункерів в березні 1944 року [1]. . Підлога бункеру знаходилась нижче рівня землі, приблизно на 1 метр.

Отже, залізобетонні бункери колишньої ставки «Вервольф», являють собою типові німецькі укриття-бомбосховища періоду Другої світової війни 1939-1945 років.

Андрій Швачко для IKS

Список літератури та джерел

  1. Держаний архів вінницької області (ДАВО), ф. П – 425, оп. 1, спр. 110, арк. 2-18. Із доповідної записки начальника оперативної групи НКДБ СРСР Рогатньова про результати оперативного обстеження колишньої ставки Гітлера біля Вінниці.
  2. Гальчак С. У лещатах «нового порядку»: населення Вінниччини під нацистським окупаційним режимом: Збірник документів і матеріалів/ Автори-упорядники: С.Д. Гальчак, В.М. Чеховський. – Вінниці: Меркьюрі-Поділля, 2013, 336 с.
  3. Кауфман Д. Фортификация Второй мировой войны 1939 – 1945. 3 Рейх. Крепости, доты, бункеры, блиндажи, линии обороны / Д.Э. Кауфман, Г.У. Кауфман / М.: Эксмо, 2006, 352 с.
  4. Загородний И. Ставка Гитлера «Вервольф» в пространстве и времени /И.М. Загородний/ Винница: Консоль, 2008, 320 с.
  5. Швачко А. Ставка Гитлера на Украине. / А.Швачко, Мартин М Богарт / Киев: Агат-принт, 2013, 128 с.
  6. Швачко А. Приоткрывая завесу таинственности: ставка Гитлера «Вервольф» под Винницей. / А.Швачко, Мартин М Богарт / Военно-исторический вестник «Наша Спадщина». – 2013 . – с. 94-99.
  7. Яровой А.Ф. Волчьи логова: Адольф Гитлер на войне, в политике, в быту / А. Ф. Яровой/ М.: Детектив-Пресс, 2002, 252 с.
  8. Shvachko Andrew. Fuhrerhauptquartier «Werhrwolf»/ Andrew Shvachko, Martin Bogaert / After the battle. – 2016 – № 171 – с. 38-55.
  9. Franz W. Seidler. Hitler’s Secret Headquarters / Franz W. Seidler, Dieter Zeigert / Greenhill Books, 2004. 256 c.
  10. Форум SmolBattle, Немецкий бункер Bärenhöhle [Електронний ресурс] / режим доступу: https://smolbattle.ru
  11. Regelbau.dk, Regelbau 101 [Електронний ресурс] / режим доступу: https://www.regelbau.dk/regelbau_visbunker.asp?id=434
  12. Regelbau.dk, Regelbau 102 [Електронний ресурс] / режим доступу: https://www.regelbau.dk/regelbau_visbunker.asp?id=435
Ivan Kachkivskyi

Author Ivan Kachkivskyi

More posts by Ivan Kachkivskyi